Невже це я??? Краще я не буду співати…

Ви помічали, з якою цікавістю маленькі діти слухають себе у записі? Їм подобається чути свій голос, вони тішаться і пишаються собою, промовляючи: «Це я співаю (розмовляю, кричу)». Таке рідко відбувається з дорослими. Зазвичай лунають репліки: «Вимкни, я не можу це чути! » Або: «Невже це мій голос? Який жах!» Дійсно, на записі або з мікрофоном наш голос видозмінюється. Це залежить від багатьох факторів: від якості апаратури, від професійного рівня звукооператора, акустики приміщення, де знаходиться музична студія. Але справедливо й те, що ми чуємо себе не так, як нас спримають на слух оточуючі. Щоб це змінити, скористайтеся наступними порадами:

– Підготовчий етап. Надягніть навушники та, увімкнувши улюблену пісню на всю гучність, підспівуйте – теж голосно і не особливо дбаючи про якість звуку. Це розминка. Запам’ятайте, як почувається ваше горло, язик та м’язи обличчя. Зафіксували в пам’яті? Надалі співайте саме так. Тепер рухаємося далі.

— Співайте із закритими вухами. Крім того, що так краще контролюється чистота звуку, ви забудете, як співати «в ніс» та ясніше побачите картину свого голосу: у якому діапазоні він звучить краще, а де – гірше.

— Піднесіть до рота складені долоні або аркуш паперу. Так голос не буде «розлітатися», а сконцентрується біля вас, і ви зможете почути, як саме він звучить. Можна ще співати у невеликому приміщенні (недарма так люблять співати в душі!), де ваш голос теж звучить максимально реалістично.

І ще одна невеличка ремарка: для того, щоб по-справжньому почути себе, іноді доводиться відмовитися від ілюзій. Ви, можливо, і не звучатимете, як співачка N або співак NN, але ваш голос – особливий, і він вартий того, щоб його почули.