Чому я співаю в ніс або «Співучі носи»

Досить популярний запит в інтернеті: як не співати в ніс. До речі, деякі популярні виконавці співають саме в ніс і абсолютно не соромлячись. Знайшли, так би мовити, свою нішу. Але не будемо про сумне!

«За що мені таке покарання?»

Справа може бути і в індивідуальних особливостях будови, і в наслідках перенесених хвороб (ось чим небезпечний гайморит) , і в звичці говорити в ніс, котра успадкована від найближчих родичів. Часто людина співає в ніс від звичайної сором`язливості: ми стискаємось, ніби зібравшись в вузол, тісний-тісний, і де вже тут розвернутись легеням и гортані? Тільки ніс і залишається на поверхні , і через нього ми й намагаємось щось видавати. Сумне видовище, чи не так?

Працюємо над собою!

— По перше, потрібно берегти себе і свій вокальний інструмент.

— По-друге, будьте напоготові. Ловіть себе в ті моменти,коли ви , зніяковівши, починаєте видавати звуки через ніс, і зупиняйтесь. Потрібно заспокоїтись і пере направити звук поверхом нижче, попередньо розслабивши м`язи горла. Покладіть руку на шию і намацайте – чи на місці звук. Грудний звук віддає більш сильною вібрацією, ніж носовий.

— По-третє, запам`ятайте: ваш прогрес залежить від того, скільки ви в нього вкладете – часу, зусиль…Практикуйтесь перед дзеркалом, читайте вголос книги – і контролюйте, контролюйте, контролюйте весь час свій звук. Правильне ( Вдих через ніс, а видих через рот) дихання під час бігу теж сприяє тренуванню механізму гортанного дихання. І м`язи живота укріпите заразом: 2 в 1, як то кажуть.

Говорять, щоб сформувати звичку, потрібно 40 днів «насилля» над собою. Хм, оптимісти! Чесно кажучи, може знадобитись декілька років, але воно того варте. Більш глибокий, бархатний відтінок – і голос хочеться просто слухати. Вам сподобається ваше звучання: не як слоненя з нежиттю, а як спокійна впевнена в собі людина, чий голос народжується десь поблизу серця.