“Співати публічно чи наодинці”? Три фото, що запам’яталися.

Сучасний офіс, нудне дзижчання кондиціонера, заклопотане керівництво. Запитую: «А хто ви за фахом?» “Та кимось є», – стомлено відповідає співбесідник. І тут раптом звідкись виймає гітару. “Музиканти ми”! – іронізуючи починає грати, та не просто бринькає, а швидко-швидко перебирає пальцями. Згадалося пристрасне фламенко. А в голові немов кадр фотоапарата: клац! -і залишилося фото.

Іноземна компанія, солідний бос, запланований корпоратив. Співробітниця, моя подруга, шепоче: «Ні, не піду – знову начальник караоке співатиме». У своєму надзвичайно дорогому костюмі, при підлеглих, старанно виводить затерті караоке-пісні, у глибині душі сподіваючись, що викладачів вокалу не буде за найближчими столиками. І знову – клац! На пам’ять.

Музична школа, задушливий коридор, триває заняття, а я чекаю на дитину. У темряві підходить зрілий чоловік: ретельно поголений череп, шкірянка, перстень.Трохи лячно… Починаємо здалеку: про дітей, про музику загалом. Тут він, пом’явшись, наважується: “А я пісні пишу -хочете послухати? Сам собі підігрую на гітарі. Шкода, нот не знаю. Колись хотів навчитися співати – Київ у свій вир затягнув: закрутився, махнув на себе рукою. Тільки так, на слух підібрати акорди можу”. У подібні моменти чоловічих одкровень почуваюсь особливо. Вловивши мою посмішку, він похапцем продовжує: “Для хлопців пишу, для військових, їм же пісні потрібні. Я і на сцену Майдану пробився -помітили, просили текст пісні і акорди, а я, ось, нот не знаю”.

Як несподівано відкривати для себе солідних людей, що відбулися, у такому прояві: я люблю співати, я люблю грати. Життя склалося, вони реалізували себе як підприємці, керівники, вони забезпечені, але в найпотаємніші моменти неочікувано з’ясовується, що один – музикант, інший – танцює вальс, третій потайки бере уроки вокалу або малює. Без глядачів, слухачів, прихильників, бо це – неважливо.
____________________________

В інтерв’ю одна співачка сказала: “Я не прагну визнання багатьох, мені цілком достатньо, що склалося коло поціновувачів, які розуміють мою творчість. Так, мені пропонували стати зіркою світового масштабу, але не це мені потрібно. Хочу на своєму концерті чути не лише захоплене підліткове вищання, а й бачити очі жінок та чоловіків середнього віку, можливо, в далекому від моди одязі. Мої пісні – про них, про їх почуття, і вони покликані допомогти цим людям відчути свою неповторність та значущість.»

Записатись на заняття