Школа мистецтв для дітей і дорослих
+38 (050) 174 62 09

Я люблю співати!

12 Тра

Якщо гарно поміркувати, ставлення людини до співу можна умовно поділити на три етапи:

• Дитинство – «я співаю, бо мені це до вподоби». Найсуттєвіший підхід: «я гарно співаю» та відсутність еталону співу. У когось цей період довший, дехто ж дорослішає швидше: на це впливають як індивідуальні особливості дитини, так і особливості виховання та навчання. Лише діти бувають захоплені до нестями від власного співу!

• Підлітковий – «мені до вподоби, як хтось співає». На цьому етапі виразніше виявляється тяжіння до певної манери співу, з’являється еталон і, відповідно, починають соромитися власного голосу. Юна людина наслідує співака, його тип поведінки – вона хоче навчитися співати правильно. Це дуже важливий період – батьки і вчитель співів повинні бути напрочуд чуйними до підлітка. Одне іронічне слово щодо кумира спроможне налаштувати дитину проти вас, а відсутність батьківської підтримки може стати вирішальною у подальшій музичній долі учня. Якщо кумир вашої дитини вам категорично не до вподоби, варто утриматися від коментарів. Пам’ятайте – за умов правильної підтримки дорослих дитина швидше досягне наступного рівня.

• Зрілий – «я люблю співати». Коли людина усвідомила свої фізичні можливості, примирилася з природними даними, щодня вчиться новому – вона подорослішала як співак. Це може відбутися будь-коли, але ніколи не буде запізно. Це наче повернення в дитинство, коли ви шаленіли від власного співу, а чужі здобутки не викликали заздрощів. Тепер муки з приводу вужчих вокальних можливостей, ніж у негритянських виконавиць, в минулому. Важливість такого усвідомлення для професіоналу величезна – саме тому цей етап вважається найпродуктивнішим. Якщо раніше вас навчав викладач вокалу, то зараз ви самі навчаєте себе.

____________

Про навчання музиці написано безліч статей. Рясніють сторінки Інтернету, але, здається, забагато розповісти про це – неможливо. Кожна людина неповторна, і кожна заслуговує особливої підтримки. Якщо ви відчули, що міркування у статті присвячені вам – повірте, це саме так. А нас це і надалі надихатиме!